Поиск

«Нектаринова еліта» у СІЛЬПО

Обираючи свіжі фрукти, важливо пам’ятати, що не вся інформація, яка дається про них у супермаркеті є достовірною. Наприклад, «елітний нектарин», що «Громадський контроль ДІЄ» знайшов на полицях СІЛЬПО (пр. Людвіга Свободи, 30), не може взагалі мати такої назви. А, тим паче, таке пафосне слово не є приводом для завищеної вартості.

Відомим фактом є те, що більшість продуктів харчування, у тому числі фрукти, поділяються на сорти. Перший сорт – найбільш якісний продукт, другий сорт – має незначні дефекти, третій – може навіть дешевше коштувати, через свій «нетоварний вид» і т.д. Але поняття елітний фрукт у державній практиці роздрібної торгівлі овочами та фруктами, просто не існує.

Не дивлячись на це, супермаркет СІЛЬПО має у вільному продажу «Елітний нектарин», свідомо закладаючи у таку назву підтекст більш якісного продукту, який і коштувати має дорожче. Та вагомою підставою для завищення вартості нектарину не може бути просто гучне слово, що не підкріплене жодними розумними обґрунтуваннями, щодо якості та унікальності.

Таким чином, така інформація наштовхує на думку про наявність недобросовісної конкуренції супермаркету  СІЛЬПО, через поширення неправдивої інформації (у даному випадку, щодо «елітного нектарину»).

Одним з порушень законодавства про захист від недобросовісної конкуренції відповідно до статті 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" є поширення інформації, що вводить в оману. Згідно з відомостями, викладеними в щорічному Звіті Антимонопольного комітету України за 2014 рік, "найпоширенішим видом недобросовісних дій, які здійснювалися з метою досягнення неправомірних переваг у конкуренції, було поширення інформації, що вводить в оману. Цей вид порушення становив в 2014 році 90,0 відсотків загальної кількості порушень серед недобросовісної конкуренції суб'єктів господарювання".

Метою поширення відомостей, що вводять в оману, є одержання неправомірної переваги в конкуренції.

Прикладів поширення неправдивої інформації з метою введення в оману споживачів дуже багато. Зазвичай способом такого поширення є реклама продукту або послуги в засобах масової інформації, на листівках, засобах зовнішньої реклами, телебаченні, радіо тощо. Перелік джерел поширення оманної інформації не встановлено законодавцем, а отже, це може бути будь-який носій інформації.

Можна виділити різні види обману покупців, наприклад:

– приписування товару або послузі унікальності, ексклюзивності;

– створення у покупця неправдивого уявлення про обсяг товару (фасування продукту в пакети вагою 800 - 900 грамів та їхнє розміщення на полицях поруч із кілограмовими пакетами);

– застосування прийомів порівняльної реклами, що не відповідають дійсності ("найдешевші ціни", "найбільш ефективний", "найбільший вибір");

– зазначення характеристик товару, які йому не властиві ("дитячий", при тому, що товар не пройшов державну санітарно-епідеміологічну експертизу й державну реєстрацію як продукт дитячого харчування; повідомлення про лікувальні властивості медичних препаратів, які мають лише протисимптомну дію);

– використання відомих географічних позначень для ідентифікації товару із зазначеним місцем, при тому, що місце виробництва товару жодного відношення до зазначеного місця не має.

Будьте пильними споживачами, та не потрапляйте на гачок недобросовісної роботи супермаркету, аби зберегти свої гроші та нерви. 

Додати коментар


Захисний код
Оновити