Поиск

Народний бунт або перевибори. Вибір за владою

Український народ терплячий, але може психанути. Голодом цей народ травлять, гроші відібрали і не віддають (про банки йде мова), і їхні пантоміми вже не такі смішні (мається на увазі цирк у владі).

Ну яка нормальна людина буде терпіти виставу, за яку заплачено гроші і яка зовсім не подобається?!

Варіанти два. Перший – закидати акторів гнилими помідорами, обматюкати ще й морду набити (по простому - зчинити бунт і винести всю «шарашкіну» контору вперед ногами). Другий – вони самі тихенько, без особливих каліцтв підуть зі сцени і перестануть дратувати народ.

Про можливий народний бунт останнім часом говорять частенько. Воно й не дивно. У всьому цивілізованому світі у людей зносить дах (наприклад Греція, Франція і т.д) і вони йдуть на вулиці лікувати владу від зіркової хвороби радикальними методами. І тільки ми – українці, поки терпимо. Та всі знають, що нам важко розкачатись, але от чи вдасться нас потім зупинити - це питання. Не варто будити звіра. Все можемо зрозуміти. І те, що економіка це не дитячі іграшки, з нею важко, вона не за один день робиться. І те розуміємо, що у світі дурдом коїться. Але чому, коли всім погано, нам має бути гірше всіх? Ми ж змирилися з тим, що наші кермачі живуть наче «у Бога за пазухою». У них і влада, і мільйони доларів. Чорти з вами, живіть. Та не смійте забувати про нас – тих, хто все це вам дав.

Знаєте, оце дивлюся на всю нашу братію і не розумію – чи то ми убогі якісь, чи просто невезуха. За які такі гріхи нам отака влада дісталася. Чи може ми не в той базарний день прийшли. Всіх путніх розібрали, а нам залишки дісталися. Знаєте, як з таким товаром роблять?! Його «примарафєчують», присолюють, щоб не смерділо і в продаж. Ось ми, шановні, повелися на це. Тепер вигрібаємо.

Тому дорогенькі наші артисти, вибирайте швидше, бо терпіння лопається. А там... ні одна провидиця не передбачить наслідків.

За матеріалами: Адвокат-консалтінг

Наша політична дітвора загралася

Наша політична дітвора загралася. Б'ються за іграшки. При цьому дітлахи вже не діляться на тих хто із своєї пісочниці, а хто ні.

Баталії навколо дострокових виборів тривають. Президент - наполягає, Прем'єр - зволікає, народу вже мабуть все одно, а політичні групи - на "підтанцьовках".

Хто кого?! Це основне питання, яке зараз турбує наш політикум. Боротьба з економічною кризою - це так, ілюзія діяльності. Інакше, чим можна пояснити те, що антикризові закони приймаються вже понад два тижні. А економіка держави в агонії благає - "Help!!!", що в перекладі на нашу рідну українську мову означає "Дістали ви всі, коли ж ви награєтесь!!!".

Наш рідний Національний Банк, з гордо піднятим обличчям, стабільно обвалює гривню. При цьому подає це, наче героїчний подвиг. Інформація про курс долара і євро, нагадує повідомлення про наступ ворожих військ на рідну землю. Наприклад: "Сьогодні долар взяв позначку 7 гривень. Населення підлягає повній евакуації".

Картина складається не дуже симпатична. Будівельники, банкіри, металурги - це нова генерація безробітних. І список професій постійно поповнюється. Одне вселяє надію. Поки не обвалилися ціни на основні товари споживання. Можливо це пов'язано з падінням цін на пальне. Оскільки наші товари більше залежні від транспортування ніж від іноземної валюти. На щастя!

Тому дуже хочеться підійти до наших керманичів, близько-близько, і голосно закричати прямісінько у вухо " Україна не іграшка! Припиніть гратися нею і покладіть на місце!".

За матеріалами: Адвокат-консалтінг

Ковальське ремесло і президентські перегони

Подивився «Свободу слова» на ICTV і зрозумів, що дійсно почалася президентська гонка озброєнь. Спокійний до останнього часу Литвин досить різко нападав на основних політичних гравців. І ще мені здалося, що може народитись союз Литвина і Яценюка. Можливо я помиляюсь, але в цьому є своя логіка. Литвину потрібне спікерське крісло, а Яценюк не проти побути Президентом. Електорально підйом Яценюка призупиняється і потрібно переходити до прагматичних речей, а саме роботи команд на місцях. А цього поки, на жаль, не видно. З командою у Арсенія Петровича поки слабо. Народ почав сумувати, а йому хочеться видовищ. Маю на увазі, що Фронт Змін має гриміти кругом, а не грати у партизанів. Ну це, звичайно, тільки при умові, якщо Яценюк по справжньому хоче стати Гарантом, а не просто так.

Литвин чудово розуміє, що президентство йому не світить. А от яким чином зберегти себе на посаді спікера – це питання. У разі дострокових виборів цю посаду розіграють головні переможці, до яких Володимир Михайлович навряд чи потрапить. Але якщо раптом Президентом стане Яценюк та ще й проведе у парламент близько сотні штиків, тоді є шанс зацепитися. Звичайно, при умові підтримки Яценюка на президентських виборах.

Тимошенко підтримувати небезпечно. Вона зараз не на коні і може потягти на дно. З Януковичем взагалі різні пісні співаються. Тому швидше повірю у альянс Яценюка і Литвина.

До речі, не самий поганий дует. Один асоціюється в народі як молодий, розумний і перспективний – другий, як врівноважений, хитрий і мудрий одночасно. Думаю найближчий місяць все покаже. Не забуваймо, що початок перегонів вже 27 червня. Можна дотягтися рукою. Поки ми цього не відчуваємо на відміну від попередніх президентських виборів, коли підготовка почалася за півтора року, але робота кипить. Куються нові союзи і рвуться старі. А ковальське ремесло – штука тонка.

За матеріалами: Адвокат-консалтінг

До чого ми докотимося?

Незважаючи на колосальну втому від наших керівників держави, ми, тобто українці, продовжуємо спостерігати за цим цирком. Згоден з тими, хто скаже «Та набридли всі ці соплі про поганих вождів», але маємо нездорову ситуацію: вожді набридли, а діти їх нікуди. Ось ми, як колобки, котимось від одного до другого «партайгеноссе». До чого ми докотимось або куди?!

Останнім часом народ інтенсивно шукає, на кого б це спихнути тягар всеукраїнської любові. Бо назбиралося її – море. А невитрачена любов – страшенна сила. Можемо зацілувати насмерть.

Так от, шукає народ цього бідолаху інтенсивно. Станом на сьогодні на цю роль сватають Яценюка. Молодий, але досвідчений. Потерся у коридорах влади та зумів не заляпатись. Почуття гумору присутнє. Можливо не зовсім красень, але новий. Незрозуміло поки чи розуміє сам Арсеній Петрович, що на нього покладають такі надії.

Спеціально останніми днями полазив по всіх форумах, які мають відношення до «Фронту Змін». Що тут скажеш – енергії у людей хоч відбавляй. От тільки здається, що не зовсім готова була команда Яценюка до такої цікавості українців щодо персони свого лідера. Люди є, а зайняти їх нічим. Ніби створюють осередки на місцях (поки обласні), але роботи з їхнього боку не видно. Звісно, швидко тільки котенята народжуються, але великі очікування зобов'язують до дії. У свій час на цьому спалився один відомий український політик – Віктор Андрійович Ющенко. Зараз догорає ще дві відомі політичні зірки – Тимошенко і Янукович. Всі вони уособлювали у собі сподівання українців. Що з цього вийшло? Велика булька! Яка ось-ось лопне.

Арсенію Петровичу варто або розгортати активну діяльність у найближчі два місяці, або вийти до людей і пояснити, що він не той. Феномен Яценюка, мається на увазі 15% народної довіри на рівному місці, величина не стабільна. Це як у відносинах молодят. Сьогодні люблять один одного до нестями, завтра готові вбити за кривий погляд.

Ми вчимося виживати в умовах безвладдя. Хочемо змін. Та навряд чи пробачимо тим, хто ще раз покотить українську мрію у сміттєспалювальну піч.

За матеріалами: Адвокат-консалтінг