Поиск

Секретаріат КСУ вивчає подання стосовно Державної судової адміністрації

До Конституційного Суду України надійшло подання стосовно Державної судової адмістрації.Так, 28 квітня цього року 45 народних депутатів України внесли подання до найвищого конституційного органу нашої держави щодо конституційності положень частин 2, 6 ст. 127, ч. 5 ст.128 Закону України «Про судоустрій України» від 7 лютого 2002 ро­ку №3018-3, указів Президента Ук­раїни «Про Державну судову адміністрацію України» від 29 серпня 2002 року №780, «Про Положен­ня про Державну судову адміністрацію України» від 3 березня 2003 року №182.
Народні обранці хочуть перевірити конституційність норм За­кону України «Про судоустрій України», що стосуються призначення на посаду та звільнення з посади Президентом України в порядку, встановленому для призначення керівників центральних органів виконавчої влади, за поданням Прем'єр-міністра України, погодженим з Радою суддів України Голови Дер­жавної судової адміністрації. Також у вищезазначених нормах йдеться про можливість звільнення з поса­ди голови Державної судової адміністрації України (за рекомендацією з'їзду суддів України) і про те, що обов'язки заступників визначаються Головою Державної судової адміністрації України. У ст.128 Закону України "Про судоустрій України" народні депутати України просять перевірити конституційність норми, яка передбачає, що територіальні управління державної судової адміністрації здійснюють свою діяльність нв основі положення про державну судову адміністрацію, яке затверджується указом Президента України за поданням Прем'єр-міністра України, погодженим із Радою суддів України.
Як бачимо, дане конституційне подання є черговим поданням, що стосується розподілу повноважень. Згідно з Регламентом Конституційного Суду України, зараз конституційне подання передано на вивчення в Секретаріат Суду.

За матеріалами: Адвокат-консалтінг

Прокуратурою Харківської області розглянуто звернення на неправомірні дії Ландсмана В.А. та Хижняка А.В.

За фактом погроз з боку Хижняка А.В. у відношенні правозахисника Каряка А.Г., що подтверджують аудіозаписи, надані правоохоронними органами, прокуратурою Харківської області розглянуто наше звернення на неправомірні дії Ландсмана В.А., Хижняка А.В. та з інших питань.

Встановлено, що за вказаними доводами Київським РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області проводилась перевірка, за результатами якої на підставі п.2 ст.6 КПК України прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи.

Вивченням матеріалів перевірки прокуратурою району встановлено, що перевірка за Вашим зверненням проведена не в повному обсязі, не виконані всі необхідні перевірочні дії. У зв'язку з чим прокуратурою району 02.07.09. зазначений матеріал перевірки направлений з вказівками до Київського РВ ХМУ ГУМВС України для проведення додаткової перевірки.

Хід проведення додаткової перевірки за Вашим зверненням прокуратурою району взято на контроль.

Одночасно повідомляю, що за допущені порушенні кримінально -процесуального законодавства України при проведенні перевірки за Вашим зверненням 02.07.09. стосовно ДІМ Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області Тришкіна В.Ю. порушено дисциплінарне провадження.

За матеріалами: Адвокат-консалтінг

Харьковское облотделение Антимонопольного комитета возбудило дело против "Укргаздобычи" по факту недобросовестной конкуренции

Харьковское областное территориальное отделение Антимонопольного комитета Украины (АМК) возбудило дело против ГП "Укргаздобыча" по факту недобросовестной конкуренции. Об этом 9 июля сообщила "SQ" председатель отделения Виктория Нагний. По ее словам, на одной из АЗС компании в Коломакском районе Харьковской области был обнаружен некачественный бензин марки А-95, в котором содержалось повышенное количество ароматических углеводов. В. Нагний сообщила, что информацию о возможно некачественном бензине облотделению АМК предоставило Харьковское областное общество защиты прав потребителей.

По словам В. Нагний, с 15 января 2009 г. у АМК появились новые полномочия по контролю за некачественной рекламой, то есть несоответствием между продуктом и информацией о нем. В случае обнаружения некачественной продукции АМК возбуждает дело о недобросовестной конкуренции.

По материалам: Адвокат-консалтинг

Справи зі спорів, пов’язаних із застосуванням законодавства про власність

Відповідно до частини 1 статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

ПОСТАНОВА

Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 12 лютого 2008 року

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України, розглянувши касаційну скаргу акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко" на постанову Вищого господарського суду України від 11 грудня 2007 року у справі № 11/30-07 за позовом акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко" до Харківської міської ради про визнання права власності,

ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2007 року акціонерне товариство "Концерн АВЕК та Ко" звернулося до господарського суду Харківської області із позовом до Харківської міської ради про визнання права власності на торговельні павільйони з продажу непродовольчих товарів з підсобними приміщеннями: літ. "1Ф-1" площею 30,3 кв.м, літ. "1Х-1" площею 15,6 кв.м, літ. "1Ц-1" площею 46,1 кв.м, які розташовані по вул. Енгельса, 33 у м. Харкові.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Харківської міської ради від 24 вересня 2003 року позивачу було надано земельну ділянку загальною площею 0, 0320 га для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "В/3-1" по вул. Енгельса, 33 у м. Харкові. На вказаній земельній ділянці позивачем за рахунок власних коштів самочинно побудовано торговельні павільйони. На підставі частини 3,5 ст. 376 ЦК України акціонерне товариство "Концерн АВЕК та Ко" просить визнати за ним право власності на самочинно збудоване нерухоме майно.
Рішенням господарського суду Харківської області від 6 березня 2007 року позов задоволено. Рішення обґрунтовано тим, що відповідно до ч.5 ст.376 ЦК України визнання права власності на самочинно збудоване на земельній ділянці майно може бути визнане за землекористувачем і без отримання згоди сесії міської ради на збереження об'єкта самочинного будівництва, за умови якщо це не порушує прав інших осіб.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11 червня 2007 року рішення господарського суду Харківської області від 6 березня 2007 року скасовано. Прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено. Постанова обґрунтована тим, що позивач всупереч вимогам ч.3 ст.331 ЦК України не звертався до відповідача для вирішення в установленому порядку питання про прийняття спірних об'єктів в експлуатацію, у зв'язку з чим право власності на спірні об'єкти визнане за позивачем безпідставно.
Постановою Вищого господарського суду України від 11 грудня 2007 року постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11 червня 2007 року залишено без змін.
24 січня 2008 року Верховним Судом України порушено провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко" про скасування постанови Вищого господарського суду України від 11 грудня 2007 року та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування касаційної скарги зроблено посилання на різне застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону в аналогічних справах, неправильне застосування судом касаційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верхового Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.4 ГПК України рішення у господарському спорі повинно прийматися відповідно до норм матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи, з достовірністю встановленими господарським судом.
Залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції, Вищий господарський суд України погодився з висновком цього суду щодо відсутності підстав для задоволення позову.
Власні рішення апеляційний та касаційний господарські суди обґрунтували посиланням на ч.2 ст. 331 ЦК України, відповідно до якої право власності на новостворене майно (житлові будинки, будівлі, споруди) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Водночас вказали, що оскільки в порушення Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 1243 від 22 вересня 2004 року, позивач не звертався до уповноважених органів з приводу прийняття побудованих об'єктів в експлуатацію, затвердження та реєстрації відповідного акта державної приймальної комісії, позовні вимоги є безпідставними.
Проте з такими висновками апеляційного та касаційного судів погодитися не можна, оскільки вони зроблені без урахування вимог законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Як встановлено господарськими судами та вбачається з матеріалів справи, рішенням Харківської міської ради №187/03 від 24 вересня 2003 року (далі - рішення №187/03) позивачу було надано в оренду земельну ділянку площею 0,032 га по вул. Енгельса, 33 у м. Харкові строком до 24 вересня 2028 року для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "В/3-1". Згідно з п.8 рішення №187/03 зазначені в ньому особи попереджені про те, що будь-яке будівництво на наданих в оренду земельних ділянках без відповідного дозволу, передбаченого законодавством, не допускається.
На виконання п.5 рішення №187/03 11 грудня 2003 року між Харківською міською радою (орендодавець) та акціонерним товариством "Концерн АВЕК та Ко" (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до п.п.3.1.1 якого орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням.
Позивач на орендованій земельній ділянці самочинно побудував торговельні павільйони з продажу непродовольчих товарів з підсобними приміщеннями: літ. "1Ф-1" площею 30,3 кв.м, літ. "1Х-1" площею 15,6 кв.м, літ. "1Ц-1" площею 46,1 кв.м, а згодом заявив вимогу про визнання за ним права власності на вказане майно.
Вищий господарський суд України, погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, необґрунтовано застосував до спірних правовідносин положення ст.331 ЦК України, яка визначає загальні підстави та порядок набуття права власності на нове майно, яке створене з додержанням вимог закону та інших правових актів, однак не регулює правовий режим самочинного будівництва.
Водночас, поняття самочинного будівництва, а також правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені в ст.376 ЦК України, яка є спеціальною в регулюванні спірних правовідносин, оскільки унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створенні нової речі (самочинному будівництві) були порушені.
Отже, вирішуючи вказаний господарський спір, апеляційний та касаційний господарські суди допустили неправильне застосування норм матеріального права, а відтак постановили судові рішення, обґрунтувавши їх правовими нормами, що не підлягали застосуванню до спірних правовідносин.
Водночас, не може бути залишене в силі рішення господарського суду першої інстанції.
Задовольняючи позов, місцевий господарський суд не звернув увагу на те, що згідно з ч.3 ст.376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. За цих обставин суду належало з'ясувати, чи вирішував компетентний орган за зверненням позивача питання про надання останньому земельної ділянки, розташованої під збудованим нерухомим об'єктом, такого цільового призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній.
Крім того, господарський суд не врахував, що відповідно до положень ст.95 ЗК України та ст. 25 Закону України "Про оренду землі" орендар, як тимчасовий землекористувач, з урахуванням умов надання земельної ділянки та її цільового призначення, має право споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі та споруди лише за умови згоди на це орендодавця.
Вирішуючи юридичну долю спірного майна, зокрема, постановляючи рішення про задоволення позову та визнання права власності на це майно за позивачем, місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини справи щодо дійсних прав та обов'язків сторін і не зазначив, які дії відповідача свідчать про те, що ним оспорюється чи не визнається право власності позивача на спірне майно.
За таких обставин постанова Вищого господарського суду України від 11 грудня 2007 року, постанова Харківського апеляційного господарського суду від 11 червня 2007 року та рішення господарського суду Харківської області від 6 березня 2007 року підлягають скасуванню, а справа – передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Керуючись статтями 11117-11120 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах

ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко" задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 11 грудня 2007 року, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11 червня 2007 року та рішення господарського суду Харківської області від 6 березня 2007 року у справі № 11/30-07скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

За матеріалами: Адвокат-консалтінг